Як оплачувати електроенергію за лічильником?
Кожен місяць комунальні господарства надають населенню рахунок по оплаті електроенергії. Щоб перевірити правильність нарахування квартплати, необхідно знати, як рахувати електроенергію по лічильнику.
- Лічильник
- Тарифи для населення
- Вимірювання в ват-годинах або кратних одиницях
- Гроші
Лічильник електричної енергії (далі - лічильник) - це вимірювальний пристрій, яке здійснює безпосереднє вимірювання і облік електричної енергії. З часу відкриття першого лічильника в 1889 році угорським вченим Отто блат і серійного виробництва лічильників угорською фірмою «Сапг» суттєво змінилася як конструкція самого приладу, так і вимоги до виконуваних їм функцій.
Залежно від того, для чого використовуються показання лічильників, їх поділяють на дві групи: лічильники для технічного обліку та лічильники для комерційного обліку. Перші призначені для контролю використання електроенергії споживачами власних потреб електростанцій, підстанцій і окремих промислових ділянок. Другі ж використовуються для фінансових розрахунків з промисловими споживачами та населенням. У багатоповерховому будинку установка таких лічильників відбувається в поверховому або квартирному щитку.
Щоб усвідомити, як рахувати електроенергію за лічильником, потрібно зрозуміти принципи його роботи. Лічильник є інтегруючим приладом, який здійснює вимірювання електричної енергії в ват-годинах або кратних їм одиницях. На сьогоднішній день існує два види лічильників: це індукційні, в яких для вимірювання використовують взаємодію нерухомого магнітного поля струмопровідних котушок з диском, і електронні, дія яких заснована на використанні елементів електронної техніки. Останні відрізняються більшою точністю і надійністю і знаходять все більш широке застосування.
Розрахунок оплати за світло по лічильнику здійснюється на підставі величини спожитої (відпущеної) електроенергії за час вимірювання лічильником безпосереднього включення. Помноживши цю величину на вартість однієї кіловат-години, можна дізнатися, якою має бути оплата електроенергії. Для лічильників безпосереднього підключення значення спожитої (відпущеної) електроенергії визначається як різниця показань в кінці і на початку вимірювань. При трансформаторному включенні лічильників необхідно додатково враховувати коефіцієнт трансформації.
Ціна, відповідно до якої споживачі оплачують електроенергію, визначається роздрібним тарифом. Він встановлюється підприємством-постачальником з урахуванням середньої закупівельної ціни за мегават електроенергії, тарифів на постачання (їх оплачує постачальна компанія за передачу електроенергії місцевими електромережами відповідного класу напруги), а також коефіцієнта нормативних технологічних втрат на різних класах напруги.
Також для оцінки кількості використаної електроенергії можуть використовуватися багатотарифні лічильники. На відміну від Однотарифні, вони забезпечують здійснення обліку по двозонним і трьохзонним тарифами. Оплачувати електроенергію за лічильником з «зонної» тарифікацією слід з урахуванням кількості електроенергії, спожитого в різний час доби. Так, двозонний тариф передбачає різну ціну однієї кіловат-години в денний і нічний час доби. У трьохзонного тарифі максимальна ставка буде в години пікових навантажень (з 8.0 до 0.0 і з 7.0 до 1.0), середня - в години напівпікових навантажень (з 6.0 до 8.0, з 0.0 до 7.0 і з 1.0 до 3.0), а мінімальна - у нічний час (з 3.0 до 6.0).
На сьогоднішній день тарифи для населення дуже різняться. Вони, зокрема, залежать від місця проживання населення (жителі міста чи сільській місцевості), від наявності в будинку електроплит і електроопалювальних установок (дані особливості мають істотний вплив на потужність, що підводиться до будинку). Можливість використання багатотарифних лічильників обговорюється з місцевої електропостачальної організацією, складається спеціальний договір.
