Як виглядають грузді: різновиди
Всім грибникам, і завзятим і початківцям, відомі такі гриби як грузді, що належать до сімейства Сироїжкові. Але чи всі знають які бувають грузді, і всі про їх різновидах? Виявляється, різновидів груздя досить багато.
- Енциклопедія з картинками
- Інтернет
- Особистий інтерес
Справжній груздь важко сплутати з іншими грибами, виглядає він досить помітно. У нього велика близько 20 см капелюшок з м'якоттю щільної консистенції. Краю його капелюшки мають щось на зразок бахроми. А в міру ізрастанія і старіння гриба краю капелюшки загинаються всередину, утворюючи воронку на зовнішній частині гриба. Чим старше груздь справжній, тим більше жовтий колір він набуває. Таким чином за всіма цими ознаками нескладно визначити приблизний вік гриба. Справжній груздь придатний до збору і вживання в їжу до тих пір, поки на його капелюшку не з'явились іржаві плями. Їх наявність ж говорить про те, що в грузді через його великого віку накопичилося занадто багато гірких речовин. Такі грузді навіть після більш ніж 48 годин замочування залишаються гіркуватими, неприємними на смак, тому по можливості не варто збирати їх в їжу.
У груздя справжнього пластинчаста нижня частина капелюшки. Пластинки широкі і мають широкий спектр відтінків, від білого до кремового кольорів. Ніжка у справжнього груздя товста і коротка, в діаметрі може досягати 5 см. Колір ніжки справжнього груздя білий з незначними жовтуватими плямами. А які бувають грузді ще, крім сьогодення? У змішаних листяних лісах, на прогалинах і на узліссях, можна зустріти білий, або пергаментний груздь. Він росте великими мостами, які можуть включати в себе до двадцяти самостійних елементів. Часто білий груздь зростає в молодих березняках з достатньою кількістю сонячного світла, що потрапляє на грунт. Ще один різновид груздя, що росте в березняках і ще у хвойних лісах - це груздь жовтий. Він росте з початку липня по самий кінець вересня.
Жовтий груздь зростає практично до зими і тому стійкий до невеликим заморозків на грунті. Його можна відрізнити від інших видів груздів по короткій широкій ніжці і капелюшку жовтого кольору. Молочний сік на зрізі білий. Цей груздь не підходить для смаження і варіння, і може використовуватися в їжу тільки в засоленому вигляді. Ще одна нерідко зустрічається різновид груздів носить назву груздь дубовий. Його капелюшок відрізняється від жовтого груздя яскраво-жовтим забарвленням, щільною консистенцією і підвищеним вмістом білка в волокнистих частинах. Шукати дубовий груздь, як можна здогадатися по його назві, слід у дібровах і дубових посадках. Дубовий груздь мешкає в будь-яких дібровах з липня і по самий жовтень. У народі йому присвоєно ще одне альтернативне назва, здатне збити незнаючого грибника з толку - дубовий рижик.
Найбільш, мабуть, розкішний і красивий з груздів - це чорний груздь, чорниш, чорнушка або груздь-циган, як його влучно і поетично обізвали в народі. Його капелюшок і навіть ніжка мають поверхню жовтувато-бурого, темно-бурого або темно-оливкового кольору, іноді практично чорну. Центр капелюшки буває темніше, ніж її краю. Молоді чорні грузді слизькі на дотик. Так само як і у інших різновидів, у міру дорослішання капелюшок набуває воронкоподібну форму. Чорні грузді придатні в їжу не тільки в солоному вигляді, але і для смаження, і для варіння. Попередньо їх все ж таки слід вимочувати, а при відварювання зливати першу воду. Взагалі як і всі грузді, крім сьогодення, вважається умовно-їстівних через тривалість обробки. У засоленому вигляді чорний груздь набуває цікавий фіолетово-бордовий колір.
Перцевий груздь відрізняється від своїх побратимів шкіркою кремового з червонуватим відтінком кольору. Його поверхня матова, часто покрита червоними тріщинами і цятками, особливо в центральній своїй частині, на дотик перцевий груздь злегка бархатистий. М'якоть перцевого груздя дуже гостра на смак, ламка, щільна і біла. На зрізах виділяється багато липкого густого молочного соку з перцевим смаком, який на повітрі швидко стає оливково-зеленого кольору. Пластинки перцевого груздя часті і вузькі, вони сходять вниз по ніжці, серед них зустрічається багато коротких або роздвоєних. При пошкодженні пластинки покриваються жовтувато-коричневими плямами. Цей вид груздя воліє рости на глинистих ґрунтах. Перцевий груздь часто вважається неїстівним через гострого смаку.
Як виглядають грузді водяністозоновие? На поверхні їх білою капелюшки з жовтуватим відтінком присутні концентричні світлі ледь помітні водяні зони. М'якоть щільна, біла, пружна, що не міняє кольори на зламі, з приємним грибним запахом. Молочний сік, що виділяється на зламі дуже їдкий і жовтіючий на повітрі. Схожий на білу вовнянки, але набагато більші неї. Головна ознака - злиплими і пожовкла бахрома внизу на капелюшку. Груздь не має отруйних двійників, але взагалі все грузді є умовно-їстівними грибами, а в країнах Західної Європи їх взагалі вважають поганками.
